З нагоди 125-ї річниці від дня народження нашого
славетного земляка — видатного фольклориста, етнографа та педагога Гната
Трохимовича Танцюри у бібліотеці було проведено краєзнавчу годину. Це Людина, яка звичайним олівцем на клаптиках паперу
збудувала вічний пам'ятник подільській культурі. Народився
Гнат Танцюра 10 червня 1901 року в селі Зятківці, що на Гайсинщині, у
звичайній, багатодітній селянській родині. Часи були скрутні, але хата Танцюрів
завжди повнилася співом. Мати Гната знала безліч пісень, і саме від неї хлопець
успадкував цей трепетний потяг до народної творчості. Уже в десятирічному віці маленький Гнат починає
записувати до свого зошита перші розповіді односельців, казки та народні
приказки. Це не була забавка. Це було глибоке, ще неусвідомлене дитяче
розуміння: якщо цього не записати зараз — завтра воно зникне назавжди.
Він став учителем. Усе своє життя Гнат Трохимович
викладав українську мову та літературу в школах Гайсинщини. Учні обожнювали
його. Він ходив з ними у походи, вчив любити рідний край, а вечорами… вечорами
запалював каганець і розшифровував свої денні записи, перетворюючи почуті
мелодії на ноти.
Найяскравіша сторінка в біографії Гната Танцюри
розпочалася у 1918 році, коли доля звела його з неписьменною селянкою Явдохою
Сидорівною Зуїхою. Ця жінка володіла феноменальною пам'яттю і була справжнім
живим архівом народної мудрості.
Уявіть собі цей дивовижний тандем: молодий,
затятий учитель-дослідник і літня жінка, яка не вміла ні читати, ні писати, але
тримала в голові тисячі мелодій і сюжетів. Протягом 12 років Гнат Танцюра
скрупульозно, пісня за піснею, записував її репертуар.
Результат цієї співпраці приголомшив науковий світ.
Танцюра записав від Явдохи Зуїхи 1008 пісень! Окрім цього — близько 400
прислів’їв та приказок, 156 казок, безліч загадок. Світова фольклористика не
знає іншого такого прикладу, коли б від одного носія було записано таку
колосальну кількість матеріалу з нотами! Пам'ятаймо своїх пророків і бережімо ту спадщину,
яку вони нам залишили.
Минають
дні, і покоління сходять,
Але скарби Поділля не згорять.